Сборник трудов XIII международной

Список використаних джерел: 
1. Schwab K. The Global Competitiveness Report 2017
–2018 / World Economic Forum. – Режим до-
ступу: 
http://www3.weforum.org/docs/GCR2017-
2018/05FullReport/TheGlobalCompetitivenessReport2017%E2%80%932018.pdf 
2. 
Методичні рекомендації щодо розрахунку рівня економічної безпеки України / Міністерство 
економічного 
розвитку 
і 
торгівлі 
України. 
– 
Режим 
доступу: 
http://www.me.gov.ua/file/link/222830/file/1277.TIF. 
3. 
Ревак І. О. Інтелектуальний потенціал у системі економічної безпеки України: Дис... д-ра 
екон. наук: 08.00.03, 21.04.01/ Львівський нац. ун-т ім. Івана Франка. – Львів, 2016. – 474 с. – Ре-
жим доступу: http://www.lnu.edu.ua/wp-content/uploads/2016/12/dis_revak.pdf.  
4. 
Відповідь на запит до Міністерства економічного розвитку і торгівлі України / Доступ до 
правди. 
– 
Режим 
доступу: 
https://dostup.pravda.com.ua/request/38406/response/84230/attach/2/.PDF.pdf. 
5. 
Вища освіта в Україні у 2017: Статистичний збірник. – Київ: Державна служба статистики 
України, 2018. – 298 с. – Режим доступу: http://www.ukrstat.gov.ua/  
6. 
Економічна активність населення України у 2017: Cтатистичний збірник. – Київ: Державна 
служба статистики України, 2018. – 205 с. – Режим доступу: http://www.ukrstat.gov.ua/  
7. 
Наукова та інноваційна діяльність в Україні: Cтатистичний збірник. – Київ: Державна служба 
статистики України, 2018. – 178 с. – Режим доступу: http://www.ukrstat.gov.ua/  

---

93 
УДК 331.106 
СТАН ТА ПРОБЛЕМИ КОЛЕКТИВНО-ДОГОВІРНОГО РЕГУЛЮВАННЯ
ТРУДОВИХ ВІДНОСИН НА ЛОКАЛЬНОМУ РІВНІ 
Н.М. Самолюк, Г.М. Юрчик
 
Національний університет водного господарства та природокористування, 
[e-mail], [e-mail] 
Сучасна система колективно-договірних відносин формувалася в Україні протягом 28 років не-
залежності. Попри це законодавство з питань колективно-договірного регулювання і на даний час 
не є досконалим.
Незважаючи на очевидні переваги колективно-договірного способу регулювання відносин у 
сфері праці, його широке застосування стримується недостатньою розробленістю організаційних і 
правових питань, а також методичних засад регулювання взаємовідносин головних стейкхолдерів. 
Статус колективних угод та договорів ще не набув в Україні статусу «джерела права» нарівні з 
законами та підзаконними актами, які в міжнародному середовищі активно практикуються у висо-
корозвинених країнах світу [1].
Тож на основі прогресивних європейських та американських ідей необхідно змінювати підхо-
ди до процесу регулювання трудових відносин та забезпечення інтересів усіх сторін на основі ак-
тивнішого використання інструментів саме колективно-договірного регулювання. Адже недарем-
но, твердження Генрі Форда щодо налагодження взаємодії сторін трудових відносин уже більше 
100 років вважається актуальним: «…І капітал, і робоча сила – не окремі групи, вони – партнери. 
Коли вони починають тягнути ковдру в різні боки, то завдають шкоди тій організації, в якій є 
партнерами і від якої отримують підтримку» [3]. 
Відповідно до чинного законодавства України колективно-договірне регулювання трудових 
відносин може відбуватися на національному, галузевому, територіальному та локальному (виро-
бничому) рівнях. Усі домовленості досягнуті соціальними партнерами в результаті колективних 
переговорів закріплюються у відповідних документах – колективних (генеральній, галузевих 
регіональних) угодах та колективних договорах.
Однак, законодавство України передбачає укладання колективних договорів на добровільній 
основі, тож на багатьох підприємствах вони відсутні. Загалом в Україні стан укладання колек-
тивних договорів та угод має негативну тенденцію – на початок 2018 року укладено всього 63 359 
колективних договорів, що на 40% (41 655 одиниць) менше в порівнянні з 2010 роком. В більшості 
областей країни спостерігається аналогічна ситуація, зокрема в Рівненській області станом на 31 
грудня 2017 року зареєстровано лише 94% колективним договорів в порівнянні з попереднім ро-
ком і лише 70% в порівняні з 2010 роком [2]. Не кращою є ситуація і щодо рівня виконання уже 
зареєстрованих колективних договорів. 
Результати соціологічного дослідження щодо відповідності зайнятості критеріям гідної праці (в 
т.ч. і щодо соціального діалогу) проведеного в м. Рівне показали реальну ситуацію відносно наяв-
ності та рівня виконання колективних договорів. 
Найменше колективно-договірним регулюванням охоплені працівники в таких видах економіч-
ної діяльності (ВЕД) як тимчасове розміщення й організація харчування; оптова та роздрібна 
торгівля; ремонт автотранспортних засобів і мотоциклів; операції з нерухомим майном. Водночас, 
високим є рівень укладання колективних договорів у промисловості; фінансовій та страховій 
діяльності; мистецтві, спорті, розвагах та відпочинкові (табл.). 
Також, не завжди задовільним є рівень виконання положень колективних договорів. Абсолют-
ний рівень виконання положень колективних договорів спостерігається у такому ВЕД як про-
фесійна, наукова та технічна діяльність, а найменший рівень виконання - в освіті та операціях з 
нерухомим майном. 

---

94 
Таблиця – Рівень виконання колективного договору, у випадку його наявності, за ВЕД (за 
оцінкою найманих працівників на підприємствах у м. Рівне) 
Вид 
економічної діяльності 
% наявності 
колектив. 
договору 
Рівень виконання колективного 
договору, % 
1-25 
26-
50 
51-
75 
76-
99 
100 
сільське, лісове та рибне господарство 
55,6 
44,4 
11,1 
промисловість 
76,7 
8,3 
15,0 
31,7 
20,0 
будівництво 
50,0 
2,9 
5,9 
17,6 
23,5 
оптова та роздрібна торгівля; ремонт авто-
транспортних засобів і мотоциклів 
30,8 
4,8 
3,8 
10,6 
12,5 
транспорт, складське господарство, поштова 
та кур'єрська діяльність 
53,3 
20,0 
20,0 
20,0 
тимчасове розміщування й організація хар-
чування 
17,9 
7,1 
3,6 
7,1 
інформація та телекомунікації 
52,6 
5,3 
36,8 
10,5 
фінансова та страхова діяльність 
71,4 
14,3 
28,6 
21,4 
7,1 
операції з нерухомим майном 
33,3 
8,3 
25,0 
професійна, наукова та технічна діяльність 
50,0 
50,0 
діяльність у сфері адміністративного та
допоміжного обслуговування 
61,5 
7,7 
7,7 
38,5 
освіта 
60,0 
10,0 
10,0 
10,0 
30,0 
охорона здоров'я та надання соціальної до-
помоги 
55,6 
11,1 
33,3 
11,1 
мистецтво, спорт, розваги та відпочинок 
100,0 
25,0 
75,0 
надання інших видів послуг 
21,1 
15,8 
5,3 
Найвищий рівень колективно-договірного регулювання взаємовідносин роботодавців та найма-
них працівників спостерігається в межах суб’єктів підприємництва, в яких кількість працівників 
варіює від 51 до 250 осіб, за рахунок наявності в 75,9% з них колективного договору. Водночас 
лише 42,6% суб’єктів підприємництва з чисельністю зайнятих від 11 до 50 осіб, 35,9% – з чисель-
ністю зайнятих від 6 до 10 осіб та 19,8% – з чисельністю зайнятих до 5 осіб мають колективний 
договір (рис.).
75,9
42,6
35,9
19,8
0
15
30
45
60
75
90
% наявності колективного договору у даних СПД
рі
вен
ь в
ик
он
ан
ня
, %
100
6,2
10,9
13,8
19
76-99
7,4
10,9
14,9
34,5
51-75
2,5
7,8
8,5
13,8
26-50
2,5
3,1
6,4
8,6
1-25
1,2
1,6
до 5 осіб
від 6 до 10 осіб
від 11 до 50 осіб
від 51 до 250 осіб