Сборник трудов XIII международной

 
Список использованных источников: 
1. 
Супрун Н.А. Корпоративная социальная ответственность как фактор устойчивого развития 
[Текст] / Н.А. Супрун // Экономика и прогнозирования. – 2009. – № 3. С. 61-74. 
2. 
Котлер Ф. Корпоративная социальная ответственность. Как сделать как можно больше добра 
для вашей компании и общества [Текст] / Ф. Котлер, Н. Ли; Пер. с англ. С Яринич. – М.: Стандарт, 
2005. 
– 302 с. 
3. 
Социальная ответственность [Текст]: учебное пособие / А.Е. Кузьмин [и др.]. – Львов: Изда-
тельство Львовской политехники, 2016. – 328 с. 
4. 
Карпенко А.А. Социальная ответственность как фактор развития отечественных предприятий 
[Текст] / А.А. Карпенко, Н. К. Мандзюк // Эффективная экономика. – 2018. – № 4. – С. 54-60. 
5. 
О бухгалтерском учете и финансовой отчетности в Украине: Закон Украины от 16.07.99 г. № 
2755. Дата обновления: 01.07.2018. – [Электронный ресурс]. – URL: http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-
bin/laws/main.cgi?nreg=996-14
. (Дата обращения: 29.03.19) 
УДК 331.552.4:351.863
ІНТЕЛЕКТУАЛЬНИЙ ПОТЕНЦІАЛ ЯК ФАКТОР ЕКОНОМІЧНОЇ БЕЗПЕКИ 
ДЕРЖАВИ 
І.А. Рощик 
Національний університет водного господарства та природокористування, 
[e-mail] 
 
Інтелектуальний потенціал варто розглядати як фактор економічної безпеки держави, в першу 
чергу, тому, що він є основним джерелом інновацій, за рахунок впровадження яких відбувається 
прискорене й тривале зростання конкурентоспроможних економік [1], а економічна безпека – це 
стан національної економіки, який дає змогу зберігати стійкість до внутрішніх та зовнішніх загроз, 
забезпечувати високу конкурентоспроможність у світовому економічному середовищі і характери-
зує здатність національної економіки до сталого та збалансованого зростання [2].
По-друге, показники оцінювання інтелектуального потенціалу населення використовуються 
для визначення інтегрального індикатора економічної безпеки (рис., табл. 1). Проте, варто зазна-
чити, що серед використовуваних індикаторів немає показників розвитку освіти, окрім загальної, 
структури економічно-активного населення за освітніми рівнями, а відтак, можна говорити лише 
про часткове врахування процесів формування і використання інтелектуального потенціалу насе-
лення.
Так, за рахунок «кількості студентів на 10 тис. населення» та «видатків на освіту, у % до ВВП» 
варто поповнити соціальну складову економічної безпеки, а за рахунок «частки населення з 
вищою освітою в економічно-активному населенні віком 15-70 років» – виробничу, врахувавши 

---

91 
при цьому загальновизнане положення, що інтелектуальний потенціал – це важлива характеристи-
ка трудових ресурсів, які є одним із факторів виробництва.