Старий І море Ернест Гемінґвей

Старий і море
Ернест Гемінґвей 
Один старий чоловік самотньо рибалив на Гольфстрімі, і ось уже вісімдесят чотири дні йому не щастило зловити жодної рибини. Перші сорок днів з ним рибалив хлопчина. Однак після сорокаденної невдачі батьки хлопчика наказали йому перейти до іншого човна, адже за їхніми словами старому вже не пощастить. Разом з іншим рибалкою за перший тиждень хлопець зловив аж три хороші рибини. Сум огортав хлопчика, коли старий щодня повертався з порожнім човном, тому він завжди сходив до нього, допомагаючи нести то мотки волосіні, то гак, то гарпун, то згорнуте навколо щогли вітрило. Це вітрило, залатане мішками з-під борошна, виглядало як прапор вічної поразки.
Старий був кощавий, виснажений, потилицю його поорали глибокі зморшки, на обличчі темніли коричневі плями доброякісного раку шкіри, що з'являються від сонячного проміння, відбитого тропічним морем.
Глибокі зморшки проглядалися на шиї худого і виснаженого старого. Коричневі плями доброякісного раку шкіри з’явилися на його щоках завдяки відбиванню сонячного проміння від поверхні тропічного моря. Вони сповзали по його обличчю, а на руках виднілися глибокі шрами від лову важкої риби на мотузки. Та жоден з тих рубців не був свіжий — усі старі, як борозни на пересохлій землі.
Геть усе в ньому було старе, крім очей, а вони мали колір моря і блищали весело й непереможно.
— Діду Сантьяго, — сказав йому хлопець, коли вони піднімалися від берега, де залишили човен, — я міг би знову ходити в море з тобою. Тепер ми призбирали трохи грошей.Старий навчив хлопця рибалити, і той любив його.
— Ні, — заперечив старий. — Ти потрапив до щасливого човна. Лишайся з ним.
— Але ж пригадай, як ти колись вісімдесят сім днів підряд вертався ні з чим, а потім ми три тижні ловили щодня по величезній рибині.
— Пригадую,— сказав старий.— Я знаю: ти пішов від мене не тому, що зневірився.
— Це тато змусив мене піти. Я ще хлопчисько і мушу його слухатись.
— Знаю, — сказав старий.— Так і має бути.
— Він зневірився.
— Еге, — сказав старий.— А от ми — ні. Правда ж?
— Правда, — відповів хлопець. — А що, як я почастую тебе пивом на "Терасі", а тоді вже віднесем додому снасть?
— Чому б і ні? — погодився старий. — Як ведеться між рибалками.