Реферат у чому полягає відмінність уяви

ІІ. У чому полягає відмінність уяви від інших психічних процесів?
1. Визначення, види, функції й розвиток уяви
1.1 Визначення уяви
Для дослідження зв'язку уяви з іншими психічними процесами необхідно з'ясувати його особливості. Складність виявлення специфіки уяви зумовлена тим, що воно тісно переплітається з всіма видами пізнання. Ця обставина є причиною виникнення тенденції до заперечення існування уяви як особливої форми відображення. Щоб вирішити цю проблему, необхідно виявити дійсну природу уяви.
Звернемося до визначень, які є в літературі. Л. С. Вигодський зазначає, що "уява не повторює в тих же поєднаннях і в тих же формах окремих вражень, які накопичені раніше, а будує якісь нові ряди з раніше накопичених вражень.
Кестлер вважає, що гра уяви дає можливість по-новому зв'язати як відомі раніше, так і придбані наново дані.
"Уява, - пише С. Л. Рубінштейн, - пов'язана з нашою здатністю і необхідністю творити нове". "Уява - це відліт від минулого досвіду, перетворення його. Уява - це перетворення даного, здійснюваного в образній формі".
"Основна ознака процесу уяви, - пише Е. І. Ігнатьев, - в тій або інакшій конкретній практичній діяльності полягає в перетворенні і переробці даних сприйняття і іншого матеріалу минулого досвіду, внаслідок чого виходить нове уявлення".
Подібне можна прочитати і в "Філософській енциклопедії", де уява визначається як психічна діяльність, що полягає в створенні представлень і уявних ситуацій, що ніколи загалом безпосередньо не сприймалися людиною насправді.
Як видно, істотною ознакою уяви вважається здатність суб'єкта створювати нові образи. Але цього недостатньо, тому що не можна тоді провести відмінності між уявою і мисленням. Логічна діяльність, мислення людини - специфічна форма створення пізнавальних образів за допомогою логічного виведення, абстракції, аналізу, синтезу не може бути просто ототожнена з уявою. Створення нових знань і понять в сфері логічного мислення може відбуватися і без участі уяви.
Багато дослідників зазначає, що уява є процес створення нових образів, що протікає в наочному плані. Ця тенденція відносить уяву до форм почуттєвого відображення. Інша тенденція вважає, що уява створює не тільки нові почуттєві образи, але і продукує нові думки.
Розуміння уяви як процесу, протилежної мисленню, а мислення, що протікає по законах логіки, як нетворчого - неправомірно. Одна з рис, характерних для уяви, полягає в тому, що воно пов'язане не тільки з мисленням, але і почуттєвими даними. Уяви немає без мислення, але вона не зводиться і до логіки, оскільки в ньому (в уяві) завжди передбачається перетворення почуттєвого матеріалу.
Таким чином, братимемо до уваги той факт, що уява є і створення нових образів, і перетворення минулого досвіду, і те, що таке перетворення здійснюється при органічній єдності почуттєвого і раціонального.