= 161. 2*362 (075. 8) К211 ббк [81. 2-2 Англ + 81. 2-2 Укр] я 73

III. Underline conjunctions in the sentences/passages below. Comment upon the types of found conjunctions.
a) in the English language:

1. 
   Mother and 1 saw it (conversation).
   
2. 
   I don't want to speak too soon, but I think I have been fairly consistent this season (newspaper writing).
   
3. 
   Is this necessarily good or bad? (academic writing).
   
4. 
   The donkeys did not come back, nor did the eleven men, nor did the helicopter (fiction writing).
   

226

5. 
   The couple were both shoved and jostled (conversation).
   
6. 
   It's yes or no, isn't it? Either you agree with it or you don't agree with it (newspaper writing).
   
7. 
   We used not only the colors reflected from mineral surfaces but also the colors transmitted through minerals in microscopic thin sections (academic writing).
   
8. 
   Neither Zack nor Jane had slept that night, but they looked happy anyway (fiction writing).
   
9. 
   You can hold her if you want (conversation).
   

10. As they watched, a flash of fire appeared (fiction writing).
*The material is taken from "Longman Student Grammar of Spoken
and Written English" by Susan Conrad, Douglas Biber, Geoffrey Leech, Pearson Education Limited, 2003. - P. 30-31.
b) in the Ukrainian language:
Споввдь ... сполучника. Неподобство! Куди подшася справедлив1сть? Завжди вона десь вештаеться, коли треба BTiuinra ображену душу. Кожна з частин мови мае назву, що значною м1рою вщдзеркалюе и сутшсть. Д1еслово - тут i неуку зрозумшо: слово дп, руху, змши, у ньому криються динамжа i статика, мшливють та спокш. 1менник - це 1м'я, назва. Вказйжа на предмет, а прикметник - ознака, його характерна риса. Числ1вник - кшьюсть, а вигук - i пояснювати соромно. Чому ж тод1 сполучник е сполучником? Xi6a це вичерпна характеристика його р13ноб!чно1 д1яльноеп? Ну. Гаразд, нще правди дгга, поеднав кшька раз!в самотш серия, себто слова, примирив друз1в. Що посварилися, познайомив новеньких. 1ншим разом навггь клонуватися довелося, щоб 3i6pa™ цший гурт однодумщв (однорщних члешв речения, хто не зрозум1в). Навггь на поступки йшов: то вигукував дзвшко "i", якщо поряд видшеться прив1тний приголосний, то переходив на таемничий "й", коли пом1чав неподалш голосного. Але ж це - лише один i3 o6pa3iB, у яю втшюеться сполучник. Xi6a можна залишити без уваги його чудернацьку звичку протиставляти одне поняття шшому, знаходячи в одного з них певну перевагу й не ображаючи при цьому щшого? I знову ж, звершть увагу: як блискавично вш виплутуеться з тенет тавтолоп'1. Але, та, проте, зате, однак — протиставляйте на здоров'я, вщ цього вишукашсть вашо'1 мови
227
шскшечки не постраждае. А хто прийде на допомогу, коли треба розборонити розбишак, яю, немов молод! ш'вники, готов1 атакувати одне одного?
Коли, зрештою, автор перебувае у сташ глибокого сумшву i прагне пщкреслити це вишуканим сл1вцем? Чи то ... чи то, не то ... не то, або ... або, чи ... чи - на будь-який смак! Та щ умшня становлять лише м1зерну частину того, на що спроможна така, здавалося б, непом1тна частина мови. Хто, як не вона, майстерно nopieroje явища шляхом i'x зютавлення? Сполучник, бшьше шкому. А за потреби вш може так змшитися, що й год1 ушзнати: не ттъки ... а й, не лише ... але й, як ... так i... ось вам i "непом1тний" (такий його р!зновид називаеться градацганим).
Чому ж ми зупиняемось на слов1 "сполучник"? Так само вш може 1менуватися еднальником, зютавником, а то i геть незвично -градацшником. Хоча ... напевно, з ycix названих функцш еднан-ня е найважлившою, адже сила наша - в едноеп (Анна Руденко).
*The material is taken from the article "Цжава морфолопя" // Урок УкратськоТ. - № 5-6, 2006. - P. 53-54.